РУМБА В ТИШИНІ
Коли настане вечір пізній,
Коли повітря буде у пітьмі,
Зайду я в зал, старий і рідний,
Й станцюю румбу в тишині.
Мені не треба музики й софітів:
На те уява, щоби обстановку зберігать.
Це наче пам’ятати те, як пахнуть квіти,
Це наче спогад, що не можна забувать.
Он там суддя, на вид такий суровий,
А ніжкою кумедно вибиває ритм.
Хвилюються страшенно пари другого заходу:
Ще б пак, до виступу лишилась тільки мить.
А хтось напружено чекає результатів.
Глядач схвильований. Тремчу і згадую, як ти
Береш мене за руку і запрошуєш, щоб танцювати.
Я чую оплески, а отже, час іти.
Я намалюю твої очі у своїй уяві,
Згадаю, як ти дивишся завжди,
Я рухи, ті, що пам’ятаю, виконаю вправно,
А музику підкаже серця ритм.
Нехай скінчилась танцювальна казка,
Бо ж двічі в одну річку не ввійдеш,
Але станцюй зі мною румбу цю, будь ласка,
Бодай в уяві дай відчути, як мене ведеш.
Я вигадаю танець той сама,
Відчую кожен рух і погляд,
І тінь мені замінить дзеркала,
Бо ж румба ця – то є мій подих.
І замість світла – лише сутінки й пітьма,
А замість музики – лиш тиша.
Та румба ця – то є моє життя,
І я танцюю, як уперше.
І спогади, що оселилися в душі,
Раптово оживають і стають
Такими реальними. На самоті
Танцюю румбу я і згадую отут,
Що мріяла колись так танцювати:
Гарно й вправно. Я так старалася тоді,
Та, мабуть, було марно. А тепер
І рухи плавні, й очі не пусті…
Сьогодні я танцюю у пітьмі!
Довкола лише тиша і самотність.
Але чомусь так радісно мені.
Якщо то є не диво, тоді що це?
Я посміхнуся лагідно до себе,
Всім сумнівам скажу я «ні».
У щасті ж бо вагатися не треба,
Коли танцюєш румбу в тишині.
Ця тиша – то є музика життя,
А танець – то є щастя.
Хай зал старий окутає пітьма,
В душі лиш світло, а тому не страшно.
Я витягнусь аж до фалангів пальців,
Рукою по волоссю проведу.
Зі мною мої шарм і грація.
Я буду танцювати, поки не впаду
Від втоми, що солодка і знайома. Потім…
За мить прокинусь я і подивлюся на порожній зал,
Отямлюсь я, то був лиш сон,
Сама собі скажу: «Бувай!»
Нехай в житті моєму хуртовина,
Нехай буває сумно іноді мені,
Сьогодні все дарма, сьогодні я щаслива,
Бо танцювала румбу в тишині.
Автор: Наталія Булат
